Клініка та терапія

ЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ

ЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ ПСИХОТЕРАПІЇ
Розроблені Етичною комісією ЄАП у 1993-1995 рр. і є чинними у цьому варіанті з 1995 р.

ПРЕАМБУЛА В психотерапевтичній професійній практиці всі члени національних асоціацій, організацій Љ членів ЄАП, а також індивідуальні члени ЄАП, визнають, що психотерапевтична практика вимагає відповідаль- ності як стосовно себе, так і стосовно клієнтів, що довірили себе професійним психотерапевтам, з якими вони вступають у певні стосунки. Організації Љ члени ЄАП самі відповідають за ознайомлення з етичними положеннями. Це стосується тренерів, стажистів та членів цих організацій. Голова Етичної Комісії: Др. Ренате Гуттерер-Кріш (Dr.Renate Hutterer-Krisch) Адреса для кореспонденції: Kantnergasse 51, A-1210 Wien Етичні положення національних організацій: Љ спрямовані на захист пацієнта/клієнта від неетич- ного застосування психотерапії психотерапевтами або членами тренінгових груп; Љ призначені для встановлення стандартів для його членів; Љ є підставою для вирішення суперечливих питань. 1. ЗАСТОСУВАННЯ Цей етичний кодекс є обов™язковим для органі- зацій Љ членів ЄАП, а також для індивідуальних членів. Регіональні організації ЄАП повинні мати власні етичні положення, узгоджені з етичними положеннями ЄАП. 2. ПРОФЕСІЯ ПСИХОТЕРАПЕВТА Психотерапія є окремою науково обгрунтованою професією. Вона має справу з діагностуванням, ком- плексним, науково обгрунтованим і спланованим лі- куванням розладів поведінки або хвороб психосо- ціального чи психосоматичного походження за допо- могою психотерапевтичних методів. Психотерапев- тичний процес базується на взаємодії між одним або кількома пацієнтами/клієнтами і одним або кількома психотерапевтами з метою сприяння позитивним змінам та подальшому розвитку. Для професії психотерапевта характерне присвя- чення відповідальному виконанню вищезазначених завдань. Вимогою до психотерапевта є використати весь свій досвід для визнання гідності особи і виявляти до неї повагу в інтересах пацієнта/клієнта. Психотерапевти зобов™язані заявляти про свій професійний стан відповідно до своєї професійної підготовки. 3. ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ Психотерапевти зобов™язані вести практику компе- тентно та з дотриманням етичних вимог. Вони зобо- в™язані слідкувати за науковими дослідженнями та розвитком психотерапії. Для цього практикуючі спе- ціалісти потребують постійного професійного вдоско- налення. Психотерапевти зобов™язані обмежити свою прак- тику до тих сфер та методів лікування, в яких можуть бути доведені набуті ними достатні і підтверджені знання та досвід. 4. КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ Психотерапевтів, а також весь допоміжний пер- сонал, зобов™язує принцип конфіденційності щодо всієї інформації, отриманої під час психотерапев- тичної практики. Те ж стосується супервізії. 5. РАМКИ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Перед початком психотерапевтичного лікування психотерапевти зобов™язані ознайомити пацієнта/ клієнта з його правами, зробивши наголос на наступ- ному: Љ метод психотерапії, що застосовуватиметься (від- повідний і адекватний до процесу психотерапев- тичного лікування) та умови (разом з можливістю відмови від лікування); Љ обсяг та можлива тривалість психотерапевтичного лікування; Љ фінансові умови терапії (приблизна вартість, стра- хові гарантії, оплата за пропущені сесії і т.п.); Љ конфіденційність; Љ процедура оскарження. Пацієнтові/клієнтові повинна бути надана мож- ливість вирішувати, чи хоче він залучатися до психо- терапевтичної процедури, і якщо так, то з ким. Психотерапевти зобов™язані діяти відповідально, беручи до уваги специфічну природу психотерапев- тичних стосунків, що будуються на довірі і певному ступені залежності; зловживання довірою розціню- ється як нехтування професійними обов™язками пси- хотерапевта стосовно пацієнта/клієнта, задоволення їхніх власних інтересів Љ сексуальних, емоційних, соціальних або фінансових. Будь-яка форма злов- живання є порушенням психотерапевтичного профе- сійного кодексу. Відповідальність за це покладена винятково на психотерапевта. Ухилення від відпо- відальності в психотерапії є поважною помилкою лікування. 6. ДІЙСНА/ОБ™ЄКТИВНА ТА ПРАВДИВА ІНФОРМАЦІЯ Інформація, яка надається пацієнтові/клієнтові має бути дійсною/об™єктивною та правдивою. Будь- які завідомо неправдиві або дезінформуючі заяви є недопустимі. Прикладами таких оманливих та недо- пустимих заяв можуть бути: безпідставні гарантії видужання або демонстрування компетентності в багатьох типах психотерапевтичних методів (почата і незавершена психотерапевтична освіта), що може справити враження всебічнішої та ширшої психотера- певтичної освіченості, ніж є насправді. 7. ПРОФЕСІЙНІ СТОСУНКИ З КОЛЕГАМИ Психотерапевти, якщо це необхідно, зобов™язані співпрацювати з представниками інших спеціальнос- тей для добра пацієнта/клієнта. 8. ЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ДЛЯ ТРЕНІНГУ Вищезазначені етичні положення стосуються також відповідно тренера та стажиста. 9. ВНЕСОК В ОХОРОНУ ЗДОРОВ™Я Стосовно соціальної відповідальності від психо- терапевтів очікується підтримка та створення таких життєвих умов, які покращують, підтримують та відновлюють психічне здоров™я і в цілому сприяють зрілості та розвитку людини. 10. ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В інтересах науково-теоретичного розвитку психотерапії, а також дослідження її ефективності психотерапевти повинні брати участь у відповідних дослідницьких проектах. Психотерапевтичні дослі- дження, а також публікації є предметом, який підпо- рядковується вищезгаданим етичним положенням. Інтереси пацієнта/клієнта стоять понад усе. 11. ПОРУШЕННЯ ЕТИЧНИХ ПОЛОЖЕНЬ Кожна організація, яка є членом ЄАП, повинна мати практику розгляду скарг та апеляцій. 12. ОБОВ™ЯЗКИ НАЦІОНАЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ Љ ЧЛЕНІВ ЄАП Національні організації зобов™язані вимагати від практикуючих психотерапевтів дотримання етичного кодексу, погодженого з положеннями ЄАП.


HOME PAGE Go at the top of the page



A cura di Geko Sistemi