Клініка та терапія

СПРОБА РЕФЛЕКСІЇ ДОСВІДУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ Р

Г.Д. ДАРІЙ, О.А. ДОБРОДНЯК, Й.Б. ЛЕПЕСЬКИЙ


СПРОБА РЕФЛЕКСІЇ ДОСВІДУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РОБОТИ З ХВОРИМИ ДІТЬМИ ТА ЇХ СІМ™ЯМИ
Львівська обласна державна клінічна психіатрична лікарня

Ця стаття народилася з потреби усвідомити досвід, який ми набули за декілька років роботи з дітьми 8-го відділення ЛОДКПЛ та їхніми батьками. Хвороба дитини включається в структуру сімей- них стосунків і змінює їх. Члени сім™ї, в свою чергу, мусять виробити своє певне ставлення до факту хвороби, в тому числі інтеграційне. Дитина свою внутрішню картину хвороби (в подальшому ВКХ) формує, значною мірою, під впливом дорослих чле- нів родини, через призму їх ставлення. Ми вважаємо, що важливо зробити спробу розглянути, яким чином сім™я впливає на побудову дитиною внутрішньої картини хвороби. Для успішного лікування необхідна якомога більш адекватна картина хвороби у пацієнта. Якщо людина сприймає свою хворобу як фатальну та невиліковну, то процес лікування значно ускладнюється, оскільки не підключаються внутрішні ресурси самого хворого і він недостатньою мірою допомагає собі. Таким само це стосується і випадків недооцінки хвороби та її впливу. Переважно, коли говорять про ВКХ, більше уваги приділяють її структурі та формуванню на інтрапси- хічному рівні. Зазвичай розглядають три основних компоненти, що складають її: Љ тілесний (відчуття, що йдуть від тіла); Љ емоційний (переживання, почуття, які пов™язані з хворобою); Љ когнітивний (усвідомлення факту хвороби, пояс- нення та значення її тощо). Якщо спробувати розглянути процес формування ВКХ на інтерпсихічному рівні, то можна виділити два шари контекстів. 1. Соціальний в широкому значенні. Тут ми маємо на увазі особливості ставлення до різних захво- рювань, в першу чергу психічних, в нашій куль- турі. Окремої уваги заслуговували б також особ- ливості вітчизнянної деонтології, як фактор впливу на формування ВКХ. 2. Безпосередній вплив сім™ї та найближчого оточення. Співвідношення між цими двома шарами зовнінього контексту та інтрапсихічним змістом ВКХ відображене на рисунку. В фокусі нашої уваги більшою мірою перебуває вплив сім™ї на формування ВКХ у дитини, оскільки розгляд впливу більш загальних соціальних факто- рів, на нашу думку, потребує іншого рівня та апарату осмислення. Отже, якщо роглядати процес формування ВКХ у дітей, то обов™язково треба враховувати вплив віко- вих особливостей психіки. А саме: 1. Переважання в мисленні образних та конкрет- них компонентів над абстрактними. 2. Переважання емоційної складової над когнітив- ною в цілому. 3. Навіюваність як особливість дитячої психіки. 4. Використання незрілих захисних механізмів. Найважливішим є те, що дитина в своєму пізнанні світу є пов™язана, а часом і залежна, від інформації та оцінки цієї інформації дорослими. Дитина не в стані самостійно відобразити всю складність, багатофакторність та багатошаровість самої події, яка називається хвороба, та її вплив на життя і майбутнє. Дитина практично ніколи не перебуває з хворобою сам на сам. Сім™я стає своєрідним посередником між дитиною та хворобою, або тою призмою, через яку переломлюється інформація про хворобу, ставлення до неї та її оцінка. Залежно від того місця, яке хвороба дитини займає в сім™ї, змінюється здатність сім™ї в цілому бути адекватним посередником. Значення хвороби може стати гіпертрофованим, вона може почати займати надто велике місце і, таким чином, змінити всю систему цінностей в сім™ї. Другий тип спотворе- ного ставлення до хвороби Љ це навпаки, коли зна- чення хвороби та загрози, яку вона несе, примен- шується аж до повного ігнорування. Коли значення хвороби у сім™ї перебільшується, то в дитини це може викликати почуття безсилля, також можуть виникати почуття страху, тривоги, зниження самооцінки. Може виникнути почуття вини, оскільки хвороба примусила близьких турбу- ватися. В дитини може виникнути сприйняття хвороби як чогось загрозливого та могутнього, що несе загрозу для всієї сім™ї. Можливий також вплив хвороби у формі затримки розвитку окремих сфер особистості, в першу чергу мотиваційно-ціннісної та вольової. Так, наприклад, не розвивається достат- ньою мірою почуття відповідальності та здатність до передбачення наслідків своїх вчинків, оскільки дорослі в своєму страху перед хворобою вдаються до гіперопіки і позбавляють дитину можливості робити власні кроки навіть там, де вона цілком спроможна, і таким чином сприяють інвалідизації. Часом при гіперопіці хворої дитини батьками в самої дитини відщеплюється усе, що пов™язане з хворобою. Це може виглядати приблизно так: Якщо мама так багато про це говорить і турбується, то, можливо, це лише її й стосується, і до чого тут я. Як результат Љ дитина в цьому випадку не бере на себе жодних обов™язків, пов™язаних з режимом лікування та рекомендаціями лікаря. Зустрічаються також випадки, коли хвороба використовується дитиною для впливу на окремих членів сім™ї або для досягнення якихось власних цілей. Можливе також, у випадку збільшення місця хвороби в сімейній структурі при довготривалому перебігу самої хвороби, формування іпохондричного типу особистості, тобто дитина разом зі своєю сім™єю починає сприймати весь оточуючий світ через призму хвороби. При другому типі спотвореного ставлення сім™ї до хвороби, тобто применшенні її значення, дитина, насамперед, не отримує необхідних допомоги і підтримки, до неї часто висуваються вимоги, які вона не може виконати внаслідок хвороби. Часто відсутність необхідної підтримки може призвести до затримки розвитку, у тому числі й пізнавальної сфери. В цій ситуації у дитини може виникнути масивне почуття провини. Дитина нездатна справитися з багатьма ситуаціями через те, що їй перешкоджає хвороба, але невизнання цього факту сім™єю примушує її сприймати себе як єдиного винуватця в тій ситуації, знижує самооцінку. В кожній сім™ї, з якою ми зустрічалися в нашій практиці, спостерігалась принаймні тенденція до одного з двох цих типів ставлення до хвороби. Це є зрозумілим, оскільки за ірраціональними проявами в ставленні та діях, які пов™язані з хво- робою, завжди стоять негативні емоції: страх, триво- га, розгубленість, безпорадність, почуття вини. В тому, яким чином сім™я реагує на хворобу, проявляються захисні механізми, які вона використовує. Наприклад, механізмами, які призводять до мінімалізацїї місця хвороби, можуть бути витіснення або, навіть, запе- речення. Іноді, навпаки, хвороба набуває певної цінності, наприклад стає фактором згуртування сім™ї або несе вторинну користь. Ці факти впливають на збільшення місця хвороби. У випадках важких діагнозів зустрі- чаються, як правило, моменти архаїчного магічного мислення, коли дії, пов™язані з боротьбою проти хво- роби, починають набувати ритуального відтінку, сенсу відкупу від хвороби або жертви їй. За надмірною опікою над хворим може також стояти почуття вини, яке в свою чергу виникає у відповідь на виникаючу проти хворої дитини агресію (зрозуміло, що цей механізм не є цілком свідомим). Нижче ми спробували згрупувати основні фак- тори, які впливають на формування певного ставлен- ня до хвороби. Вони поділяються на дві групи: ті, що збільшують вагу та місце хвороби в структурі сім™ї, і ті, що її зменшують. ФАКТОРИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУВАННЯ СТАВЛЕННЯ ДО ХВОРОБИ В СІМ™Ї Фактори, які збільшують місце хвороби: 1. Соціальні: а) пільги, які можуть отримуватися хворими; б) в окремих випадках, набуття вищого соціаль- ного статусу, ніж попередньо. 2. Сімейні: а) надання більшої ваги хворобі тими членами сім™ї, що опікуються хворим; б) вплив хвороби на розв™язання внутрісімейних конфліктів. Фактори, які зменшують місце хвороби: 1. Соціальні: а) зневажливе ставлення оточення до окремих груп хвороб; б) дискримінація, непридатність до окремих видів діяльності. 2. Сімейні: а) страх звинувачення одних членів сім™ї іншими в тому, що вони є причиною хвороби. Таким чином, для того, щоб допомогти дитині сформувати адекватну картину хвороби і тим самим сприяти процесові лікування через під™єднання влас- них ресурсів дитини, слід використовувати ком- плексні заходи психологічної допомоги. Програма включає: 1. Психокорекційну роботу з усією родиною, скеро- вану, передусім, на: Љ виявлення та усвідомлення деструктивних паттер- нів у ставленні та поведінці сім™ї стосовно хвороби; Љ пошук ресурсів сім™ї для їх подолання і сприяння лікуванню та видужанню дитини. 2. Індивідуальну діагностику та корекцію ВКХ у дитини. Особливості дитячої психіки зумовлюють пре- валювання у діагностичній і психокорекційній роботі проективних та ігрових методик. 3. Роботу в психокорекційній групі. Робота скерована на поглиблення саморозуміння, зміну свого ставлення до хвороби та образу самого себе за допомогою групових методик. 4. Просвітницьку роботу з батьками. Гіпократ казав, що лікувати потрібно не хворобу, а хворого. Але кожна людина, і особливо у випад- ку, коли ми говоримо про дитину, зустрічає хво- робу не сам на сам, а разом зі своїм найближчим оточенням Љ своєю сім™єю. Практика доводить, що у тих випадках, коли вдавалося залучити до співпраці усю родину, використання комплекс- ного підходу сприяло більш ефективному ліку- ванню дитини. Попытка рефлексии опыта психологической работы с больными детьми и их семьями Г. Д. Дарий, О. А. Добродняк, И. Б. Лепеский В статье сделана попытка описать разные типы формирования внутренней картины болезни у ребенка в зависимости от структуры семейных отношений и реакции семьи на факт болезни: переоценка, недооценка (и даже Љ отрицание). Предлагаются разные психокоррекционные модели в зависимости от образца отношения семьи к болезни с целью формирования адекватной внутренней картины болезни и повышения общей эффективности лечения. The reflection of the experience of psychologic work with children and their families G. Dariy, O. Dobrodniak, J.Lepeskiy The attempt to describe several patterns of the Inner Image of Disease is made depending on the structure of family relationships and the reaction of families towards the fact of the illness of the child: exaggeration, diminuation (even negation) of the illness. Depending on the family patterns of attitude towards the illness several models of psychological counselling are being proposed to form the adequate Inner Image of Disease in order to promote the general treatment efficacy.


HOME PAGE Go at the top of the page



A cura di Geko Sistemi