Клініка та терапія

СОЦІАЛЬНИЙ АТОМ

Хільдегард ПРУКНЕР


СОЦІАЛЬНИЙ АТОМ



КОНЦЕПЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО АТОМУ «Соціальний атом Љ це найменша одиниця соці- альної структури стосунків, яка виникає із усіх сто- сунків між людиною та її ближніми, які перебувають у певному соціальному стосунку до неї у певний час». (G.Leutz zit Moreno in Psychodrama. 1986, S.11) Твердження Ільфа Кляйна у вступі до статті на цю тему в журналі «Психодрама» (1991 р.) про те, що концепція соціального атому є й досі ще неоціненим скарбом психодрами, на нашу думку, вже не є, на сьогоднішній день, аж таким актуальним і обгрунтованим. Вважаємо, що протягом останніх років ця концепція все частіше знаходить своє застосування у нашій роботі; передусім, вона посилено використовується у монодрамі. І ми можемо лише частково погодитися з І. Кляйном в тому, що, незважаючи на вище зазначене, вартість цього застосування ще не в повній мірі оцінена, і частина труднощів, які виникають тут, полягає у неясності і/або у суперечливості деяких складових концепції. Вони не були повністю висвітлені в уже згаданій статті, однак стають зрозумілішими після ознайом- лення з літературою, використаною у цій публікації. Передумовою для розуміння поняття «соціаль- ний атом» є його основна концепція, і з приводу неї у літературі є різні погляди. Ми вирішили, в основному, приєднатися до застосованої Г. Льойтц форми. Вона видається нам найбільш змістовною і добре доведена доступними цитатами. Коли виника- тимуть суперечливі моменти, вказуватимемо на інші інтерпретації концепції і, звичайно, посилаючись при цьому на самого Морено: «Ілюзією є вірити, ніби-то автор добре знає свої праці, оскільки він той, хто їх написав. 50-річний автор може набагато більше віддалитися від себе 20-річного, ніж від іншої людини, якій теж 50 років» (Moreno 1961, S 165 in der Einladung zum Kapitel «Soziometrie und Rollentheorie»). Отже, що ми розуміємо під соціальним атомом людини і як виглядає його структура? «Соціальна конфігурація міжлюдських стосунків, які розвива- ються від моменту народження, називається соціаль- ним атомом. Спочатку він охоплює матір та дитину. З плином часу він розширюється через осіб, які з™являються у полі зору дитини, є приємними чи неприємними і, навпаки, яким приємно чи непри- ємно». Особи соціального атому можуть бути різними за кров™ю, однак вони завжди є рідними душею. Відповідна спорідненість душ може стосуватися дуже різних критеріїв, таких як любов, робота та ін. Власне соціо-емоційною якістю спорідненості душ ті, що входять в соціальний атом людини, відріз- няються від її знайомих. Кількість та вид стосунків, а отже, соціальна та емоційна здатність розширення корелюють, чи то пак, впливають один на одного. Люди з небагатьма індивідами у їхніх соціальних атомах є, як правило, більш залежними від них, ніж інші. Залежність, зрозуміло, зростає разом з інтенсивністю стосунків. Здоровий, бажаний соціальний атом за Р.Спрінгером має такі ознаки: o великий обсяг зв™язків і переважання позитив- них стосунків між індивідом-ядром та перифе- рійними індивідами; o рівномірний розподіл близькості та дистанції; o позитивні стосунки між периферійними індиві- дами; o велике розгалуження індивіда-ядра у своєму соці- альному атомі (Springer, 1995). Наступним важливим пунктом концепції є здатність соціального атому до регенерації. Соціаль- ний атом молодої людини із сильним «Я» регенеру- ється відносно швидко, при тому часто лише одна людина заступає на місце втраченої, рідше Љ кілька. Часто взаємопов™язані соціальні атоми схильні до того, щоб обопільно урівноважувати втрати. Ця здатність до регенерації знижується із старінням людини і може призвести до соціальної смерті індивіда. Принципово, «соціальний атом складається з бага- тьох теле-структур; соціальний атом, також, є части- ною більших зразків Љ психологічних мереж (сіток), які зв™язують великі групи людей на основі їх телестосунків. Психологічні мережі (сітки) є частинами ще більшої одиниці Љ психологічної географії спільноти. В свою чергу, спільнота є части- ною ще більшої конфігурації Љ психологічного цілого людського суспільства» (Moreno, 1981. S. 6). БУДОВА СОЦІАЛЬНОГО АТОМУ У центрі кожного соціального атому стоїть «Я», або індивід-ядро. У наявних графічних інтерпрета- ціях будови соціального атому, однак, не все чітко відображено, та й Морено, власне, як і У.Матіас, у своїх дослідженнях не зобразили всього. Проте завжди в описах своєї конкретної роботи, на кожній діаграмі у центрі перебуває індивід, навколо якого згруповані відповідні соціальні конфігурації. У.Матіас, презентуючи власне розуміння соціаль- ного атому, додає до його графічної інтерпретації діаграму власних ролей індивіда. Вона вважає, що соціальний атом і власні ролі є цілком логічно пов™язані. Отже, при графічній побудові соціального атому індивіда в центрі ставимо «Я». Навколо нього зображаємо два кола. Перше позначає внутрішнє ядро, друге Љ зовнішнє. Друге коло є соціальним порогом, тобто обмеженням соціального атому. У внутрішньому ядрі слід поселити осіб, з якими підтримуються стосунки, тобто воно відображає так звані діючі стосунки. У зовнішньому ядрі знаходя- ться особи, з якими індивідові хотілося б мати сто- сунки, і з цього приводу у літературі панує одно- стайність. Г.Льойтц, яка посилається на пізнішу концепцію Морено, додає, що тут ще слід поставити осіб, з боку яких індивідові хотілося б відчути бажання нав™язати стосунки: «Ми можемо сказати, що у певний момент хочеться, щоб хтось із тих, з ким ми щойно познайомилися або кого ми знаємо вже довший час, наблизився до нас, утворив менш-більш тривалий зв™язок на основі певного критерію (робота, любов чи інше). Таким чином ця особа переступає соціальний поріг соціального атому. Те ж стосується й індивідів, які хочуть зав™язати стосунки зі мною, незалежно від того, хочу я цього, чи ні. І вони переступають поріг мого соціального атому» (Moreno, 1981. S. 86) За соціальним порогом (а отже і поза соціальним атомом, хоч все ж відноситься до нього) знаходиться ще одне коло Љ так званий обсяг знайомств. Під ним розуміються знайомі індивіди, які не мають емоційного значення. Соціометрія, як уже згадувалося, завжди має справу з рішеннями, і графічна інтерпретація Љ це візуалізація тих моментних рішень. Однак, у цьому випадку досі дуже точний Морено визнає: «Між зовнішньою масою та ядром стосунків часто немає абсолютної лінії поділу. Часом трапляються індивіди, про яких не можна однозначно сказати, чи є вони знайомством, а чи вже емоційним партнером. Однак, можна виразно побачити загальну межу між ядром емоційно пов™язаних індивідів, яке я назвав «соціальним атомом», та усім іншим обсягом знайомств» (Moreno, 1981. S. 85) Відень 1996 Переклад з німецької Ігора Сидора


HOME PAGE Go at the top of the page



A cura di Geko Sistemi