Клініка та терапія

МЕДИЧНІ ТА ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНІ АСПЕКТИ РЕА

Ю.В. БИКОВА, Г.Д. ДАРІЙ, І.М. ТИХОНСЬКА


МЕДИЧНІ ТА ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАБІЛІТАЦІІ ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ
Львівська обласна державна клінічна психіатрична лікарня


--------------------------------------------------------------------------------
Ранній дитячий аутизм (РДА) Љ це дизонтогенез розвитку психіки, який полягає в поєднанні загаль- ного недорозвитку з прискоренням розвитку окремих функцій. Вперше цeй розлад був описаний Л. Кане- ром у класичній праці Аутичні розлади афективного спілкування (1943) на основі спостереження за оди- надцятьма маленькими дітьми з унікальними особли- востями поведінки [13]. У 50-х роках була популярною сімейна теорія аутизму (L. Kanner, B. Bettelheim). Прихильники цієї теорії вважали, що головною причиною аутизму у дітей є ненормальні стосунки між батьками і дітьми. На думку B. Bettelheim, аутистів слід забирати з психотравмуючого середовища (сім™ї) в спеціально створені заклади (наприклад, у створену B. Bettel- heim школу Соні Шекмен в Чікаго), де діти зможуть отримати любов і турботу, яку були нездатні дати їм батьки [12; 13, 14]. У 60-х роках більшість вчених утотожнювала ін- фантильний аутизм з дитячою шизофренією (Creak, М. Ш. Вроно) [18; 22; 4]. M.Mahler вважала, що аутизм Љ це затримка розвитку дитини на ранній стадії, коли зв™язки між нею і світом ще не сформовані. У зв™язку з цим в 1971 році Shopler & Reicher запропонували психоаналітичний підхід до корекції аутизму, який акцентує увагу на стосунках між аутичними дітьми та їх батьками [15, 283]. Порушення діяльності ЦНС внаслідок органічних шкідливостей раннього онтогенезу розглядають як одну з ймовірних причин синдрому Канера. Називають факти на підтвердження цієї гіпотези: гіпо- або гіперсензитивність щодо зорових і слухових подразників; гіперактивність; ехолалії; розумова відсталість [5; 15; 17; 19; 21; 4]. Також РДА може бути зумовлений захворюванням на шизофренію, психопатією, психогенними факторами [14; 2]. Синдром Канера зустрічається досить рідко. Розпов- сюдженість дитячого аутизму Љ 3-5 випадків на 10 тис. дітей. Співвідношення між хлопчиками і дівчат- ками, що страждають РДА, складає 4:1. [15; 6; 14; 1] Схильність до аутизму передається спадково. Вже те, що хлопчиків з синдромом Канера значно більше, ніж дівчаток, свідчить про генетичну основу цього розладу Љ 2% сіблінгів аутичних дітей також хво- ріють аутизмом, що у 50 разів вище, ніж рівень в нормальній популяції. [5, 39] У більшості матерів аутичних дітей під час вагіт- ності спостерігалися токсикоз, соматичні захворюван- ня, інтоксикації і психічні травми. У дітей-аутистів більше вроджених відхилень, ніж у контрольній групі здорових дітей або, навіть, дітей з іншими патологіями. [5; 6; 20] РДА, як правило, починається у віці до 36 місяців. Аутисти-немовлята Љ ідеальні діти. Вони не вима- гають уваги до себе. Навпаки, щасливі, коли залиша- ються самі: забавляються, спостерігаючи за сонячним зайчиком або тріщиною на стіні. На відміну від здорових малюків, обличчя людини залишає аутистів байдужими. Вже у віці до одного року у більшості таких дітей спостерігається паттерн уникання погляду. Багато аутичних немовлят довго не впізнають рідних; вони не приймають позу готовності, коли їх беруть на руки. [7] Але, оскільки моторний розвиток дитини відпо- відає вікові, батьки не турбуються. Перше звернення до спеціалістів пов™язане із затримкою розвитку мовлення. Оскільки дитина не відгукується на своє ім™я, батьки підозрюють, що вона глуха. Перші слова аутичної дитини, як правило, не по- в™язані з її потребами (наприклад, нога, жирафа тощо). Слова мама, тато часто з™являються після інших слів і не несуть змістового навантаження. [7] Найбільш важкий період для аутичної дитини і її сім™ї Љ 2,5-5 років. Тоді симптоми хвороби заго- стрюються. Спостерігаються моторні стереотипи, ри- туали, самоушкодження, невмотивовані вибухи емо- цій. Навички самообслуговування засвоюються із за- тримкою. Мовлення аутиста такого віку складається із стереотипного набору фраз (віршики, висловлю- вання з улюблених казок, телевізійних реклам тощо). Для нього характерні ехолалії із затримкою, непра- вильне використання займенників (дитина називає себе в третій особі), відсутність запитань. Тим не менш, початок мовлення в дитини у віці до п™яти років є сприятливим прогностичним показником. [12; 14] Після 5-6 років стан дитини значно покращується. У неї збільшується розуміння мови. Вона починає виконувати інструкції. У дітей, які до того часу не говорили, з™являються перші значущі слова. Аутист вже використовує займенник я, ставить запитання. Значно слабшають або навіть зникають моторні сте- реотипи. Ігри аутистів полягають у простому маніпу- люванні предметами. [11, 10] Аутиста молодшого шкільного віку починають цікавити інші діти, але він нездатний бути ініціатором спілкування. [12] Покращення соціальних контактів спостерігається в підлітковому віці та юності. Хоча в аутиста залиша- ються такі риси як: недостатність емпатії і розуміння емоцій інших людей, стійка стурбованість проблема- ми спілкування, прив™язаність до вузького кола близьких. Мова аутиста є буквальною, перебільшено деталізованою, з дивними зворотами [15]. Динаміка синдрому Канера не завжди позитивна. Трапляються і випадки погіршення, коли спостері- гаються регрес та зростання потреби в незмінності середовища. Крім того, у 4-32 % аутистів у віці після 10 років з™являються епілептичні напади [6]. У дорослому віці 2/3 аутистів залишаються сер- йозно ушкодженими. Серед аутистів з розумовою відсталістю (а таких 3/4) 43 % зовсім не навчилися навичкам самообслуговування [18] і більше, ніж 50 % таких хворих не опановують мовлення [14]. В аутистів, які до 5 років не отримували допомоги, шанси вийти з цього стану Љ лише 15 зі 100 [22]. Цілі авторів статті: 1) окреслити основні психотерапевтичні аспекти реабілітації дітей з РДА; 2) означити основні медичні заходи в лікуванні дітей з РДА. Автори статті займаються проблемами РДА та психологічною корекцією аутизму близько трьох років. За цей період вони обстежили 13 аутистів і безпосередньо працювали з родинами шістьох дітей- аутистів, віком від 3 до 12 років. В работі з аутичними дітьми психологи використовують такі методи: музи- ка, малюнок, навчальний експеримент, елементи пси- ходрами. Матеріал для занять може бути різноманіт- ний: дошки Сегена різних модифікацій, іграшки, кубики, конструктори тощо. Заняття з дітьми прово- дяться 4-6 разів на тиждень, і кожне триває 30-90 хвилин. Корекцію відхилень, пов™язаних з захворюван- ням РДА, можна умовно розділити на два етапи: етап звикання аутиста до психолога і етап власне корекції. Основні напрямки роботи психолога з аутичною дитиною: 1. розвиток комунікативних вмінь; 2. зменшення когнітивного дефекту; 3. корекція страхів; 4. робота з батьками. Тепер зупинимося на кожному з цих пунктів докладніше. ЕТАП ЗВИКАННЯ ДИТИНИ ДО ПСИХОЛОГА Активність дитини обмежується стереотипами і ритуалами. Це потрібно враховувати психологу в роботі з аутистами. Стереотипи зламати неможливо, але під™єднатися до цієї складної системи реально. Тому завданням психолога на початках є формування потреби в його присутності. Встановленню довірли- вих стосунків з аутичною дитиною допомогає пасив- ність дорослого. Ініціатором перших контактів є дити- на. Аутист обстежує дорослого як неживий об™єкт, дозволяє також кружляти себе, підкидати, колисати. Позитивним підкріпленням можуть бути і цікаві для аутиста речі (солодощі, механічні іграшки, які можна розібрати, тощо). Поступово коло стереотипів розширюється. Саме заняття обростає ритуалами. Наприклад, Юрчик П. (вік 9 р.; діагноз: РДА, синдром Канера, олігофренія ступеню глибокої дебільності) при появі психолога повинен привітатися за руку, взяти іграшки і піти в свою кімнату. Заняття з Арсеном К. (вік 8 р.; діагноз: синдром Канера, олігофренія ступеню глибокої де- більності) починається з того, що він разом з психоло- гом розкидає кільця пірамідки (це символізує лісову галявину з квітами), а закінчується воно збиранням букета (складає пірамідку). Отже, заняття для аутиста є стереотипом. Але воно повинно містити і елемент пластичності. На- приклад, в кімнаті для ігор Лесика в різних кутках розкладаються матеріали (кубики, картки, машин- ки). Дитина сама виявляє ініціативу і переходить від одних іграшок до інших. РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНИХ ВМІНЬ Найсильніший подразник для аутиста Љ людина. Щоб зменшити травму від її появи в сенсорному полі дитини, потрібно дотримуватися певних правил: підходити збоку або зі спини; зробити так, щоб аутист почув наближення іншої людини раніше, ніж ії побачить. Говорити в присутності дитини краще по- шепки, не звертаючись безпосередньо до неї, а вести розповідь від третьої особи. Почати слід з констатації дій. Наприклад: Юрчик підійшов до столу, а Юля сідає в крісло. Далі можна поступово переходити до діалогу (ставити запитання і відповідати за ди- тину). Наприклад: А що лежить на столі? Љ На столі лежать кубики. Љ А якого вони кольору? Љ Зелені та червоні. Мутичні аутисти, як правило, повторюють без- змістовні склади. Але при спробі залучити їх до роз- повідання казочки замовкають, відмовляючись не лише виконувати це завдання, але й говорити в присутності психолога. У випадку з Юрчиком вдало- ся побороти протест проти звернутого до нього мов- лення, запропонувавши таку гру: хлопчик плескан- ням в долоні задавав ритм мовленню психолога. Для розвитку мовлення необхідно розповідати дитині казки та віршики. До того ж так, щоб аутист міг закінчувати спочатку слово, а потім фразу. Наприклад: Жили-були дід і ба- Љ Ба тощо. ЗМЕНШЕННЯ КОГНІТИВНОГО ДЕФЕКТУ При корекції РДА важливо враховувати особли- вості сприймання аутичних дітей. Аутичне сприйнят- тя світу Љ мозаїчне. [20; 14; 17] Наприклад, аутична дитина сприймає кошеня як сіре, тепле, пухнасте; істоту, що нявкає. Але всі ці часткові ознаки не зво- дяться до поняття кошеня. Це зумовлює особливий підхід до навчання. Так, аутиста спершу слід навчити поняттю кольору або форми загалом. А потім, відштовхуючись від цих знань, розширювати коло понять. Наприклад, Арсена П. і Юрчика П. на першому етапі роботи навчили показувати на картках кольори (червоний, зелений, синій, коричневий). Потім разом з психологом хлопчики навчилися розкладати рядами малюнки рослин і тварин за кольорами (коричневий Љ лев, ведмідь, пшениця; червоний Љ мак, папуга, тощо). Тепер Арсен і Юрчик засвоюють поняття свійських та диких тварин, овочів і фруктів. У роботі з аутистами слід спиратися на їхні інте- реси, які звичайно є досить вузькими. Наприклад, Лесик П. (вік 3 р.; діагноз: синдром Канера і затрим- ка розвитку мови) любить носити за собою червоні іграшкові машинки. Тільки за допомогою цих ігра- шок червоного кольору можна пояснити йому поняття розміру, кількості колес, дверей, вікон тощо. З часом коло ігрових дій розширюється (починаємо будувати гараж, щоб було де відпочивати машинкам). Одною з особливостей ігор аутистів є їх одноманіт- ність. Таким дітям потрібно допомогати сформувати сюжет гри. Наприклад, Сергій Д. (вік 7 р.; діагноз: РДА, синдром Канера) навчився в лікарні гратися конструктором (будує високі вежі). Коментар дорос- лого: Який ти гарний будиночок зробив. А хто в ньому живе? А де в нього двері, вікна? тощо. Слід зазначити, що такі захоплення як музика, малювання або конструювання Љ істотна допомога для виводу дитини з аутизму. Більшість аутистів любить малювати. Але, якщо дитина цим не цікавиться, можно спробувати сформувати інтерес до малювання. Наприклад, Юрчик П. зацікавився малюванням, спочатку стираючи гумкою малюнки (обігрувався сюжет, як мама пере білизну). А у випадку Михайлика П. (вік 7 р.; діагноз: синдром Канера, затримка психічного розвитку) психолог малював, тримаючи в своїх руках руки дитини. Та для того, щоб так навчати дитину, потрібно, найперше, заслужити її довіру. Крім того, важко відчути, коли дитина працює разом, а коли вона відключилася і дорослий малює сам, використовуючи руки дитини як кулькову ручку. Кожна спроба дитини зробити щось самостійно повинна винагороджуватися (адже аутисти важко переживають невдачу). Відчуття поразки може надовго пригасити бажання спробувати діяти самостійно. Заохоченням може бути що завгодно. У випадку з Арсеном П. бажаним призом була цукерка; для Юрчика П. найкраща нагорода Љ гра; Лесик отримує аплодисменти за правильно виконане завдання. В роботі з дітьми, особливо з аутистами, немож- ливо обійтися без покарань. Хоча на початках психо- логові не варто карати дитину. Небажаним є навіть покарання батьками в його присутності. Але з часом аутист починає перевіряти межі доступного. Саме тоді важливо чітко дати йому зрозуміти, що дозво- лено, а за що він буде покараний. Наприклад, Арсен- чик може гуляти по підвіконнику і спинці ліжка, але всі спроби залізти на лампу або повиснути на карнизі призведе до покарання. Дошкільнятам та аутистам з розумовою відсталістю ефективним є не давати улюблену їжу. Молодшими школярами і підлітками найважче переживаються ситуації, коли на них не звертають увагу. КОРЕКЦІЯ СТРАХІВ Нестабільність сприймання є причиною виник- нення різноманітних страхів. Щоб з™ясувати, чого саме дитина злякалась, можна перерахувати ймовірні причини; аутист подасть знак, якщо ви вгадаєте. Найпоширеніші способи корекції страхів при РДА Љ психодрама і малювання. Наприклад, Сергійко Д. боїться блискавок. Після перегляду мультфільму про метелика, який ховався від дощу під грибом, він разом з психологом вирішив розіграти цю казку. Вони залізли під стіл (грибок), де тепло, затишно і зовсім нестрашно. А різні звірята (іграшки) приходили до них в гості. З Мариною С. (вік 12 р.; діагноз: синдром Канера) ефективнішим було малювати блискавку і знищувати малюнок. РОБОТА З БАТЬКАМИ Корекція аутизму Љ це робота не стільки з аутис- том, скільки з усією родиною. Світ аутиста відмінний від нашого, що викликає непорозуміння в родині. Так, аутична дитина не поділяє об™єкти на живі і неживі. Вона може любити чи ненавидіти речі (най- частіше це електроприлади). Наприклад, Юрчик но- сить за собою м™ясорубку, грається нею, вкладає разом з собою спати. А фен цей хлопчик не любить, тому розбирає і викидає деталі, коли дорослі не бачать. Аутисти нездатні співпереживати. Вони не розумі- ють, що інші люди або тварини мають відчуття. На- приклад, Лесик випадково притис дверями кошеня. Хлопчикові сподобалося, як воно пищить. Він почав тиснути ще сильніше, аж поки батьки не побачили і не забрали тварину. А Марина під час першої зустрічі з психологом почала тягнути його за вуха, волосся, руки, щоб перевірити, чи не розбирається він, як лялька. Це не є прояв жорстокості, це просто дослі- дження об™єктів навколишнього середовища. Дорослого аутист сприймає як інструмент з корис- ними властивостями. Наприклад, дорослий може дістати якусь річ з високої шафи, а дитина Љ ні. Приклад непорозуміння між дитиною і дорослими Љ це спроба боротися раціональними методами з дитячими страхами. Одна мама силою затягувала дитину в трамвай, щоб перебороти страх сина перед транспортом. Це, звичайно, лише погіршило стан дитини. Гіперсензитивність аутистів зумовлює здатність взаємодіяти зі світом тільки через рідну людину. В більшості випадків піклуються про таку дитину мама або бабця. Всі інші члени родини вмивають руки. Так, в одній родині батько відмовлявся залишатися з дитиною в квартирі наодинці. Батьки часто не лише не сприймають хворобу дитини, але навіть бояться своїх сина чи доньки. Так, з тих сімей, яким була запропонована холдинг- терапія, лише дві погодились на неї. Проте слід зазначити, що є й сім™ї, які повністю присвячують себе таким дітям. МЕДИЧНИЙ АСПЕКТ Медичний аспект проблеми РДА окреслює такі заходи: 1) Точна діагностика рівня інтенсивності ураження базальної афективної сфери (рівень польової поведінки; рівень стереотипів; рівень експансії; гіперсензитивний рівень) Љ обов™язкова переду- мова для вибору оптимальної тактики лікуван- ня. 2) Призначення медичних середників у поєднанні з психотерапевтичними методиками з врахуванням гіпер- або гіпофункції окремих рівнів. 3) Можливість раціональної поліфармакотерапії (ноотропів, бензодіазепінів, антидепресантів, вітамінів групи В, препаратів селену, вибірко- вих антиконвульсантів типу карбамазепіну, тегретолу; препаратів іншого спрямування Љ акватори сератоніту, вазоактивні, дегідратуючі, психокоректори, імуномодулятори та ін.). 4) Лікування РДА доцільно починати з монотерапії (враховуючи гіперчутливість таких дітей до медикаментозного втручання). З ноотипів Љ препарати ?-го вибору: утеплекс, когітум, панто- гам, препарати з гінкго-білоба. Важче реагують на енцефабол, енербол, церебролізин. Найгірше Љ на пірацетам, ноотропіл. З анксіолітиків Љ еглоніл, сульпірид, атаракс. Гірше Љ тріптізол, амітріптілін. З бензодіазепінів Љ сігнопам, фена- зепам, рівотил, мезапам, діазепам. З нейролеп- тиків Љ хлорпромазин, тиоридазин, трифлуопе- разин (стелаїн), галоперидол, ОРАП, ІМАП. Інші Љ літій, карбамазепін, тегритол. 5) Обов™язкове дотримання деяких рекомендацій для дітей з РДА: достатній сон; засторога щодо гіпертермії, довготривалого перегляду телепередач. Важливою умовою більшої ефективності лікування є визначення єдиної тактики з боку лікаря, психолога, педагогів і батьків хворої дитини. ВИСНОВКИ: 1) Найкращі результати спостерігаються при поєднанні психофармакології з структурованим, спеціально організованим психотерапевтичним впливом. 2) Основні аспекти реабілітації дітей з РДА: розвиток навичок спілкування, корекція страхів, зменшення когнітивного дефекту. 3) В корекційній роботі слід враховувати особливості когнітивної сфери, швидку виснажливість таких дітей. 4) Шляхом добудовування нових елементів в складній системі стереотипів аутиста можна досягти розширення кола інтересів, покращення соціальної адаптації навіть у дітей-аутистів з олігофренією ступеню глибокої дебільності. 5) Ретельне навчання та індивідуальні заняття з батьками допомагають долати проблеми дітей з РДА, набути знання мови, покращити когнітивні і соціальні навички. ЛІТЕРАТУРА 1) Башина В. М. О синдроме раннего детского аутизма Каннера./Журнал невропатологии и психиатрии им. КорсаковаЉ 1974, №10 Љ С. 1551-1556. 2) Башина В. М., Вроно М.Ш. Синдром Каннера и дет- ская шизофрения./Журнал невропатологии и психиатрии им. КорсаковаЉ1975, № 9 Љ С. 1379- 1383. 3) Башина В.М., Пивоварова Г.Н. Синдром аутизма у детей./Журнал невропатологии и психиатрии им. КорсаковаЉ1970, №6ЉС. 941-947. 4) Вроно М.Ш. О раннем детском аутизме (синдром Каннера)./ Педиатрия Љ 1976, №7 Љ С. 78-81. 5) Каган В.Е. Аутизм у детей.ЉЛ.: ЛДУ, 1981.Љ 180с. 6) Каплан Г.И., Сэдок Б.Дж. Клиническая психиатрия. В 2 т. Т. 2. Пер. с англ.ЉМ.:Медицина, 1994.Љ 528с. 7) Лебединская К.С., Никольская О.С. Диагностика раннего детского аутизма: Начальные проявления.Љ М.: Просвещение, 1991.Љ 96 с. 8) Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л., Піскун В.М. Основи дитячої патопсихології. Љ К.: Перун, 1996. Љ 464 с. 9) Никольская О.С. К типологии раннего детского аутизма./Журнал невропатологии и психиатрии им. Корсакова Љ1987, №10Љ С. 1508-1510. 10) Спиваковская А.С. Нарушения игровой деятельности. ЉМ.:МГУ Љ 1980.Љ 130 с. 11) Эмоциональные нарушения в детском возрасте и их коррекция./В. В. Лебединский, О.С. Никольская и др.ЉМ.:МГУ, 1990 Љ 197 с. 12) Autism in Children and Adults: Etiology, Assessment and Intervention. Edited by J. L. Matson.Љ Filadelfia: Cole Publishing Company, 1994 Љ 275 p. 13) Bettelheim B. The Empty Fortness. Љ New York: Guilford Press, 1967. 14) Boofzin R. A. Childhood Autism.//Boofzin R. A. Abnormal Psychology. Љ New York: The Guilford Press, 1989 Љ P. 311-338. 15) Chapman R. S. Individuals with Autism.//R. S. Chap- man. Processes in Language Acquisition and Disorders. ЉSt. Louis:MobslyЉYear Book,1992 Љ P. 279-299. 16) Costin T., Shopler M. Autism.//Costin T., Shopler M. Abnormal Psychology.ЉNew York,Toronto: A WileyЉ Interscience Publicator, 1991 Љ P. 103-105. 17) Hagin R. A., Silver A. A. Autism.//R. A. Hagin, A. A. Silver. Disorders of Learning in Childhood Љ New York, Toronto: A WileyЉInterscience Publicator,1989Љ P. 509-553. 18) Quay & Werry. Autism, Schizophrenia and Allied Dis- orders.//Quay & Werry. Psychopathological Disor- ders of Childhood. Љ New York, Toronto: A WileyЉ Interscience Publicator, 1986 Љ P. 156-211. 19) Mash D. Behavior Assessment of Childhood Disorders. Љ New York: The Guilford Press, 1990 Љ 430 p. 20) Rutter M., A. H. Tuma, I. S. Lann. Autism and Perva- sive Developmental Disorders.//M. Rutter, A. H. Tuma, I. S. Lann. Assessment and Diagnosis in Child Psychopathology.ЉNew York: The Guilford Press,1988 ЉP. 231-259. 21) Pasquali N., H.M. Arnold, N. De Basio. Mental Health Nursing. A Holistic Approach. Љ St. Louis: Mobsly Љ Year Book, 1989 Љ P. 477-481. 22) Treatment of Childhood Disorders /Edited by E.T.Marsh & R.A.Barkeley Љ New York: The Guilford Press, 1989 Љ P. 286-345. Медицинские и психотерапевтические аспекты реабилитации детей с аутизмом Ю.В. Быкова, Г. Д. Дарий, И.М. Тихонская Авторы статьи приводят данные психотерапевтического и медикаментозного лечения детей с РДА на базе 3-летней работы с 13-ю детьми. Цель лечения: 1) Уменьшить нарушения поведения. 2) Уменьшить задержку развития интеллекта, языка; невозможность к установлению нормальных отношений; отклонения в игровой деятельности. 3) Включение психолога и психиатра в стереотипное и ритуальное поведение ребенка с лечебной целью. 4) Возможность использования ответа детей с РДА на сенсорные стимуляторы (музыка, рисунок, психодрама, холдиниг-терапия). 5) Объединение псхофармакологии со структурированниым, специально организованным психотерапев- тическим воздействием. 6) Тщательное обучение и индивидуальные занятия с родителями, которые помогают справиться с проблемами детей с РДА, приобрести знание речи, улучшить когнитивные и социальные навыки. 7) В реальной коррекционной работе необходима установка на организацию целостного поведения ребенка. Это возможно только в условиях направленного формирования механизмов уровней и налаживания их взаимодействия в системе эмоциональной регуляции РДА. Окончание: Специалисты без помощи семьи бессильны. Психолог, психотерапевт и педагог могут заниматься ребенком 1-2 часа Љ поработать и посоветовать, что делать родителям. Но ответственность за судьбу ребенка лежит именно на родителях. Medical and psychotherapeutic aspects of rehabilitation children with autism J. Bykova, G. Dariy, I. Tykhonska Present paper presents data, regarding psychotherapeutic and pharmacological treatment, obtained as a result of 3-year work with 13 children with ECA. Aims of the treatment: 1) To diminish behaviour disturbances. 2) To decrease mental and speech retardation, deficacy of self Њ care, impossibility to establish normal relation- ships. 3) To include psychologist and psychiatrist into stereotypical and ritual behavior of the patient to achieve therapeutic effect. 4) Possibility to use answers of the ECA children to sensoric stimuli (music, painting, psychodrama, holdingtherapy). 5) To combine psyhopharmacology with structured specially organized psychotherapeutic influence. 6) Thorough teaching and individual education of parents that could help ECA children to cope with their problems, to improve cognitive and social functioning. 7) In real corrective work it is necessary to organize complex behaviour of the children. It is possible only in conditions of targeted forming of level mechanisms and to provide their interaction in system of ECA emotional regulation. Conclusion: Specialist are helpless without support of the family. Psychologist, psychotherapeutist and teacher could work for 1-2 hours with patient and give an advice to the parents. But all responsibility belongs to the parents.


HOME PAGE Go at the top of the page



A cura di Geko Sistemi